історія написання мартина борулі

ІСТОРІЯ НАПИСАННЯ Біографи письменника вказують, що поштовхом до написання цього твору стала комічна історія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича – Карпо Адамович Тобілевич. На це пiшло чимало часу i марно: дворянство не було доведено, оскiльки прiзвище в старих документах було Тобелевич, а в нових Тобiлевич. • На прикладі образу головного героя — Мартина Борулі І. Тобілевич розкриває конфлікт здорової народної моралі з «манією» дворянства, породжений відстоюванням ним своєї людської гідності. Автор до мінімуму звів роль комедійної інтриги, віддавши перевагу внутрішній дії.

Біографи письменника вказують, що поштовхом до написання цього твору стала комічна історія про домагання дворянських прав, яку пережив батько Івана Карповича — Карпо Адамович Тобілевич. Цей біографічний факт драматург підніс до широкого узагальнення, гостро висміявши й засудивши станове честолюбство і паразитизм привілейованої соціальної касти — дворянства. Роман(аудіокнига) Презентація "Ілюстрації до роману П.Мирного" Продивіться презентацію до роману П.Мирного Працюємо з підручником Іван Нечуй-Левицький«Кайдашева сім’я» (перевірочний тест) Панас Мирний «Хіба ревуть воли.

«Марти́н Бору́ля» — п'єса Івана Карпенка-Карого, написана у 1886. Мартин Боруля подає позов на пана Красовського, тому що той назвав його «бидлом», і доручає займатися цією справою Трандалєву, який також працює і на Красовського. Одночасно Боруля намагається відновити втрачене дворянство. Він хоче вигідно видати дочку заміж, а тому просить Степана привезти з міста Націєвського — чиновника. У цей час до Мартина приходить його друг Гервасій, щоб засватати Марисю за свого сина Миколу. Микола й Марися вже.

Композиція «Мартин Боруля». Експозиція — знайомство з родиною Мартина Борулі. Зав’язка — домовленість Борулі із повіреним Трандалєвим про апеляцію щодо визнання Мартина дворянином. Розвиток дії – батькова наука синові, дочці Марисі. Зустрічі Марисі з нареченим Миколою. Відмова Борулі сватам від Миколи. Зневажливе ставлення економа поміщика Красовського. Повернення з міста Омелька, крадіжка коней і майна. Приїзд жениха Націєвського, його втеча із заручин, помста Борулі. Поміщик Красовський виганяє родину Мартина із села. Кульмінація – відмова у дворянстві.

Твір І. Карпенка-Карого (справжнє прізвище – Тобілевич, один із видатних акторів – братів Тобілевичів) викриває тогочасну прогнилу суспільну систему, з її бюрократизмом і хабарництвом. Головний герой – Мартин Боруля, чиновник, багатий селянин. Він утримує найманих робітників і за фінансами нічим Читати далі.

Написана ним у 1886 році п'єса "Мартин Боруля" - значний крок уперед у творчій діяльності. На створення твору автора наштовхнула реальна історія його батька, який прагнув долучитися до дворянства. Історично достовірним є і той факт, що герой так само, як і батько письменника, не досягнув мети через дрібну бюрократичну помилку. Спроби Мартина Борулі - заможного роботящого селянина - копіювати звички дворянства, такі як: довго спати, полювати в своє задоволення, не дозволяти дітям працювати, пити модний чай чи кофій, - виглядають безглуздо. По-перше, тому що виходить це не природно, по-друге, тому що всі ці звички є насправді недоліками дворянства.

Яка ж мотивація такої поведінки Борулі? Вона на поверхні, її Мартин не приховує: захист людської гідності як своєї, так і своїх дітей, прагнення оберегти їх від тяжкої («чорної») селянської праці, від «давньої залежності і бідності». Боруля марить тим, щоб хоч його онуки «були дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». До Борулі приходять сватати Марисю батько Миколи Гервасій і його кум Матвій. Але Мартин відмовляє, говорячи, що його дочці, майже дворянці, «простий мужик не пара». Ображені свати йдуть.

Роль Мартина Борулі блискуче грав Марко Кропивницький. Короткий зміст трагікомедії. «Мартин Боруля». Події у драмі відбуваються в середині XIX століття у родині багатого орендатора землі. Дійові особи: багатий селянин Мартин Боруля; його дружина Палажка; діти: Марися й Степан . Гервасій Гуляницький завадить розмову про весілля свого сина Миколи з дочкою Борулі Марисею. Боруля відмовляє, посилаючись на те, що дочка його дворянка. Палажка радіє, що матиме такого гарного зятя, але Мартин переконує дружину, що не сьогодні-завтра їх утвердять у дворянстві, тому Марися вийде заміж за секретаря—реєстратора.

Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 10 клас. Фасоля - Нова програма. Комедія «Мартин Боруля». Комедію нам дайте, комедію, що бичує сатирою страшною всіх і сміхом через сльози сміється над пороками й заставляє людей, мимо їх волі, соромитись своїх лихих учинків! І. Карпенко-Карий. Шлях до читача. Комедія «Мартин Боруля» була надрукована у львівському журналі «Зоря» у 1891 р. Хоча вперше п’єса поставлена в м. Новочеркаську в 1887 р. На сторінках преси згадка про виставу з’являється під час гастролей театру М. Кропивницького в 1887 р. «Мартина Борулю» ставили чотири рази в Моск.

Мартин – голова сім’ї, його поважають односельчани, має престижну посаду та багато заробляє. На жаль, закінчується твір на драматичній ноті: головному героєві не вдається отримати дворянське звання – була допущена помилка в написанні прізвища в документації. Висміюючи жагу Борулі бути «не мужиком» за допомогою гумористичних прийомів у творі, Карпенко-Карий виступає на захист народної моралі, навчає не цуратись своїх коренів та поважати їх. Мені здається, що символічним є епізод спалення паперів, за допомогою яких Мартин хотів утвердити своє дворянське коріння. Він якби тоді очищається, дивлячи.

Трагікомедія«Мартин Боруля» написана в 1886 р., під час новочеркаського заслання. Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство.